Академічна стипендія лише для найкращих стипендій - і з 2015 року
Міністр освіти і науки України Сергій Квіт виступив за реформу виплати стипендії: її треба збільшити, але платити лише найкращим, а також тим хто її потребує.
"Українська система стипендійного забезпечення має колосальні ресурси – щороку на стипендії виділяється понад 5 млрд. гривень. Але принцип розподілу цих коштів є вкрай неефективним. Головна його вада – брак адресності. В результаті стипендію "за успіхи у навчанні" отримують 640 тисяч студентів за принципом: усім - потрошку.
Натомість, у Франції академічну стипендію отримують студенти, котрі складають усі екзамени винятково на "відмінно", таких менше 1%. В Польщі цей показник становить 10%. У Великій Британії можливі індивідуальні стипендії лише за визначні успіхи – винаходи, академічні публікації тощо. Таким чином в Україні академічна стипендія насправді стала різновидом соціальної виплати. Поруч з тим, соціальна стипендія, яку отримує менше, ніж 2% студентів, доступна лише пільговим категоріям, котрі визначені не за потребами, а за певним статусом (наприклад, чорнобильця).
В Європейському Союзі соціальна стипендія розподіляється з урахуванням рівня доходу студента та його сім’ї, при цьому отримувачі допомоги розподіляються на кілька категорій. Менш захищені отримують більшу соціальну виплату, а люди з більшим, але недостатнім рівнем доходів, відповідно мають право на меншу виплату. До прикладу, в Ірландії, де середня річна зарплата становить 32 тис. євро, студенти можуть отримувати від 300 до 6000 євро на рік, у Хорватії, де в середньому заробляють 12 тис. євро на рік, допомога студентам може становити від 800 до 1600 євро на рік. Також береться до уваги потреба у гуртожитку або ж відстань між помешканням та університетом тощо.
Деякі країни пропонують податкові пільги батькам, які утримують студентів, чи надають саме батькам невеличкі соціальні виплати в залежності від кількості студентів в родині.
Система цих критеріїв запроваджується з однією чіткою метою – визначити, хто саме зі студентів та скільки саме потребує для того, щоб мати достатньо ресурсів, щоб мешкати у тому місті, в якому знаходиться університет.
Таким чином, країни ЄС забезпечують рівний доступ до вищої освіти не за радянською моделлю "урівнялівки", а за принципом індивідуального підходу.
Водночас ми не маємо забувати про матеріальне заохочення до успішного навчання. І знову повертаємося до відвертої розмови. Чи трійка та четвірка – це успіх?
Якщо ми хочемо стимулювати та винагороджувати справді видатні досягнення студентів, тоді таких вимог недостатньо.
Базовою умовою мають стати відмінні результати сесії. Конкурс на таку стипендію повинен більше нагадувати змагання за стипендію на навчання за кордоном, коли комісія визначає переможців, оцінюючи їх здобутки не лише в навчанні.
Додатковими критеріями можуть слугувати, наприклад: перемоги в міжнародних студентських конкурсах, міжнародна академічна мобільність студента, науково-дослідні ініціативи.
Прагнення лише обмежити кількість студентів, які можуть отримувати таку стипендію, буде малоефективним. Основним стимулом повинен стати її розмір, що його потрібно значно підвищити.
Це наріжні принципи, до яких ми маємо прямувати.
В Міністерстві вже зараз починає працювати робоча група, до складу якої входять, зокрема, представники студентства, фахівці з демографії та економетрики. Ми розуміємо, що зміни потрібно впроваджувати виважено та поступово.
Тому нинішні студенти будуть отримувати ті стипендії, які вони отримують зараз, а нововведення торкнуться майбутніх першокурсників.