Методика використання писемних джерел у навчанні історії

20.11.2011 09:51

Методика використання писемних джерел у навчанні історії

 

Запитання для аналізу письмового джерела (історичного документу)

хто автор документа, що ми про нього знаємо чи можемо сказати (політична позиція, соціальний статус тощо); чи є він учасником подій; наскільки ми можемо йому довіряти (які інтереси він має чи представляє);

коли було створено документ, як це випливає з його змісту, яке значення має час написання; для чого призначено документ;

де відбувалися події, про які йдеться в документі, як це випливає з його змісту, яке це має значення;

які факти наведені (відображені) в документі, яку інформацію ми можемо з нього “витягти”, які висновки зробити;

чому і для кого було створено цей документ, як це відобразилося на його змісті і ступені нашої довіри до нього;
ваше ставлення до джерела: чи довіряєте ви йому? 

про що «мовчить» даний документ, як він співвідноситься з іншими;
Значення джерела.

 

 

Пам’ятка для вчителя.
1.Роботу починати з невеликих,нескладних описових фрагментів історичних джерел. 
2. Перед ознайомленням  учнів з документом необхідно поставити завдання : визначити головну ідею документу.
3.Після ознайомлення учнів з документом, запропонувати відрізнити факти від думок, оцінити достовірність документа, сформулювати власні висновки.
 
Пометун Олена Іванівна – завідувачка лабораторією суспільствознавчої освіти; доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України
 
Пам’ятка для учня.
1.Ознайомся с джерелом та визнач головну ідею змісту документу.
2.З’ясуй , хто створював це джерело. Який статус мала ця людина?
3.Коли джерело було створене?Які характерні риси історичного часу вплинули на нього?
4.Дай характеристику подіям( особам,історичним явищам) , про які йдеться в джерелі.[6]
5.Наскільки описані в джерелі події ( особи, історичні явища) зображені достовірно?
6.Зроби власні висновки.

 

 

Добираючи джерела, потрібно враховувати такі критерії:

1) документи повинні бути органічно пов’язаними з програмовим матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань;

2) репрезентувати основні, найтиповіші факти та події епохи; 

3) бути доступними учням за змістом і обсягом; містити побутові й сю-жетні подробиці, що дають змогу диференціювати навчання, конкретизувати уявлення учнів про ті чи інші події, явища, процеси;

4) здійснювати на учнів певний емоційний вплив;

5) відрізнятися літературними й науковими перевагами, достатньою ін-формативністю для розвитку пізнавальної самостійності й  зацікавленості, удосконалення прийомів розумової праці;

6) висвітлювати різні аспекти історичних подій, явищ, особистостей і подавати різні погляди, позиції, поведінкові установки.

Тетяна Ковбасюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, психології та корекційної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної  педагогічної освіти.

Теги:

| | |

Назад