Гідно вшанувати пам’ять загиблих воїнів

Стаття опублікована на сайті Всеукраїнської громадської організації "Закінчимо війну"

за посиланнями:  stop-war.org.ua/view_news14.php?id=39

stop-war.org.ua/view_news14.php?id=50

Питання гідного вшанування загиблих захисників Вітчизни та військово-патріотичного виховання молоді на їх подвигах набувають особливої значимості в наші дні.

В статті мова піде про героїв Великої Вітчизняної війни, а про тих, які гинуть сьогодні на сході країни (не можу про них не згадати), скажу лише одне – вони гідні нащадки їх слави, але ми ще мало знаємо про їх подвиги, про повсякденну бойову роботу, яка також заслуговує високої поваги у всіх, кому дорога доля України.

Вшанування загиблих воїнів починається із встановлення їх імен і якраз тут багато проблем, які тягнуться ще з часів війни. Наведу тільки один приклад.

Відповідно до наказу командира 344 стрілецького полка 119 гвардійської стрілецької дивізії від 09.07.1944 №133 похоронна команда при похованні 8 – 10 чоловік зобов’язана була робити надписи на могилах тільки на 4-5 чоловік з додаванням слів «и другие» або «и еще 5 красноармейцев».

Цей наказ базувався на розпорядженні керівництва Червоної Армії, а тому зазначений порядок був широко розповсюджений. Крім того, облік втрат вівся ще гірше в попередні роки війни, а тому фактичні втрати особового складу були, як мінімум, в два рази більші.

04.03.1965 Генеральний штаб збройних сил СРСР видав директиву       № 322/10310 з метою завершення роботи із увічнення імен воїнів, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни до 20-річчя Перемоги. Однак зазначена робота не була проведена належним чином. Про це можна пересвідчитись, звіривши наявні у виконавчих органах місцевого самоврядування списки загиблих воїнів з веб–сайтом ОБД «Мемориал» архіву колишнього Міністерства оборони СРСР.

Тільки одне прізвище молодшого сержанта Ванюкова М.М., похованого в братській могилі радянських воїнів в с.Пристанційному Житомирської області, дозволило мені виявити прізвища ще 42 воїнів, загиблих в цьому ж селі і 93 пропалих безвісти в донесенні 62 стрілецької дивізії №4/080 від 25.08.1941, отриманому через названий вище веб–сайт. 

Враховуючи зазначене, були розроблені рекомендації щодо проведення звірки списків загиблих воїнів, наявних у райвійськкоматах та виконавчих органах місцевого самоврядування, з веб–сайтом ОБД «Мемориал» і вибірково направлені в деякі школи.

Активно включився в цю роботу вчитель Малокужелівської загальноосвітньої школи Дунаєвецького району Хмельницької області Мельник О.А. Хоч за фахом він географ, а не історик і ніхто його не зобов’язував займатися пошуковою роботою, за покликом душі він виявив імена понад 20 воїнів, які загинули в бою за с.Мала Кужелівка і не значилися в списку сільської ради. Роботу він продовжує і в інших ближніх селах.

Таким же небайдужим виявився заступник директора з навчально-виховної роботи Слоутського навчально-виховного комплексу Глухівського району Сумської області вчитель історії Гриценко А.П. В травні поточного року ним було встановлено імена шістьох партизан, похованих у братській могилі в с. Слоут, які також не проходили за обліком місцевої сільради. Допомагали йому учні створеного ним історичного клубу «Османські легенди» (президент клубу Вадим Гриценко). 

Долучилися до благородної справи встановлення імен загиблих воїнів також учні Новомиколаївської загальноосвітньої школи-інтернату Мелітопольського району Запорізької області на чолі з з вчителями Прилюдько О.І. і Євтушенко Т.В., а також Чоповицької школи-гімназії Малинського району Житомирської області, пошуковою роботою яких керує вчитель історії Ходаківський В.П. Не підлягає сумніву те, що така робота сприятиме формуванню більш шанобливого ставлення молоді до полеглих воїнів, військово-патріотичному виховання їх.

Подібною роботою займаються також громадські організації, окремі пошуковці в різних регіонах України, але вона не набула широкого розмаху. З урахуванням великої кількості братських могил справитись з цим завданням без масового залучення шкіл, на мій погляд, неможливо.

Міністерство освіти і науки України ще раніше підтримало ініціативу нашої громадської організації щодо проведення Всеукраїнської акції «Невідома могила жертв війни» і така підтримка дала позитивні результати за що ми щиро вдячні Міністерству. Хочеться сподіватися на його підтримку і на цьому напрямку пошукової роботи.

Необхідність активізації зазначеної роботи диктується ще й тим, що в рамках підготовки до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги, виконавчі органи місцевого самоврядування можливо десь будуть обновляти плити на братських могилах, а робити це без звірки списків загиблих воїнів з архівними даними і перш за все з веб–сайтом ОБД «Мемориал», як найбільш доступним джерелом інформації, виходячи із вищесказаного, недоцільно. Будуть затрачені кошти, яких і так не вистачає в бюджеті країни, а тисячі героїв Великої Вітчизняної війни і далі будуть рахуватися в такій неповажній, безликій, а правильніше сказати - ганебній категорії як «...и другие». Можливо для цього потрібне і окреме розпорядження Кабінету Міністрів України.

Ми зобов’язані зробити все залежне від нас для гідного увічнення пам’яті загиблих воїнів.

Борис Дученко

член Всеукраїнської

громадської організації

 «Закінчимо війну»

м.Київ