Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

 

Тема 6. Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

 

Урок 23 Розпад світової колоніальної системи

 

ДОКУМЕНТ № 1

Витяг із Заключного комюніке конференції країн Азії в Бандунгі

18-20 квітня1955 р.

А. Економічне співробітництво

1. ...Учасники Конференції висловили загальне прагнення до економічного співробітництва на основі взаємного зацікавлення і поважання національного суверенітету...

2. Країни-учасниці згідні надавати технічну допомогу одна одній в максимально можливих розмірах...

В. Культурне співробітництво

1. Конференція країн Азії і Африки переконана в тому, що одним з найбільш сильних засобів сприяння взаєморозуміння між країнами є розвиток культурного співробітництва. Азія і Афри­ка є колискою великих релігій і цивілізацій, які збагатили інші культури і цивілізації...

2. Конференція країн Азії і Африки приймає той факт, що існуван­ня колоніалізму в багатьох частинах Азії і Африки, в якій би формі це не проявлялося не тільки перешкоджає культурному співробітництву, але також придушує національні культури народів... Конференція засуджує таке заперечення основних прав в галузі освіти і культури в деяких частинах Азії і Африки... особливо конференція засуджує расизм як засіб придушення культури...

С. Права людини і самовизначення

1. Конференція  країн Азії і Африки заявляє про свою повну підтримку основних принципів прав людини, викладених в Статуті Організації Об'єднаних Націй, приймає до відома загальну Декларацію прав людини як загальний зразок для всіх народів і всіх націй...

2. Конференція країн Азії і Африки засуджує політику расової сегрегації і дискримінації...

D. Проблеми залежних народів

... Конференція погодилась:

а) Заявити, що колоніалізм у всіх його проявах являє собою зло, яке необхідно швидко припинити;

b) підтвердити, що підкорення народів іноземному поневолен­ню, пануванню і експлуатації є запереченням основних прав людини, що суперечить Статуту Організації Об'єднаних Націй і перешкоджає міжнародному миру і співробітництву;

с) Заявити про свою підтримку справи свободи і незалежності всіх таких народів...

Хрестоматия по новейшей истории. М., 1961. - Т.3. Ч. 1. - С. 88-91.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.           Складіть таблицю «Розпад колоніальної системи» за такою схемою:

 

Періодизація	Назва країн, що визволились	Рік здобуття незалежності
Перший етап
Другий етап
Третій етап

2.  Визначте основні причини труднощів у розвитку незалежних держав Азії й Африки.

3.  Охарактеризуйте «нові індустріальні країни Сходу».

4. Які ви знаєте міждержавні об'єднання країн Азії й Африки? Яка спільна ознака цих об'єднань?

5.  Проаналізуйте уривок з комюніке Бандунзької конференції країн Азії й Африки і визначте, які проблеми розглядала ця кон­ференція.

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

Витяг з Декларації Генеральної Асамблеї ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам[1]

14 грудня 1960 р.

1. Підпорядкування народів іноземному гніту і пануванню і їхня експлуа­тація є запереченням основних прав людини и суперечать Статуту ООН і ста­ють на заваді розвитку співробітництва і встановленню миру в усьому світі.

2. Всі народи мають право на самовизначення; внаслідок цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус, здійснюють свій еко­номічний, соціальний і культурний розвиток.

3. Недостатня політична, економічна і соціальна підготовленість або підготовленість в галузі освіти ніколи не повинна використовуватись як привід для затримки в наданні незалежності.

4. Будь-які збройні дії або репресивні заходи будь-якого характеру, спрямовані проти залежних народів, повинні бути припинені з тим, щоб надати їм можливість здійснити в умовах миру і свободи своє право на повну незалежність, а територіальна цілісність їхніх національних територій повинна поважатися.

5. В підопічних і несамоврядних територіях, а також в усіх інших територіях, які ще не отримали незалежності, повинні бути негайно вжиті захо­ди для передачі всієї влади народам цих територій у відповідності з вільно вираженою ними волею і бажанням, без жодних умов або обмежень і незалежно від раси, релігії або кольору шкіри, з тим, щоб надати їм можливість користуватися цілковитою незалежністю і свободою.

6. Будь-яка спроба, спрямована на те, щоб частково або цілком підірвати національну єдність і територіальну цілісність країни, несумісна з цілями і принципами Статуту ООН.

7. Всі держави повинні суворо і неухильно дотримуватись положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, Загальної декларації прав людини і цієї декларації на засадах рівності, невтручання у внутрішні справи всіх держав, поважання суверенітету всіх народів і територіальної цілісності держав.

Правда. - 1960. - 16 грудня.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та визначте причини появи Декларації.

2.    Визначте основні етапи розпаду колоніальної системи.

3.    Назвіть основні положення Декларації ООН 1960 р.

4.    Якими шляхами різні країни-метрополії розв'язували свої колоніальні проблеми?

5.    У чому проявлялась експансія СРСР на Схід? Які країни Азії та Африки стали після війни на шлях соціалізму?

 

 

ДОКУМЕНТ № 3

Витяг з Конституції Королівства Марокко

7 грудня 1962 року.

Стаття 1. Марокко є конституційною, демократичною та соціальною монархією.

Стаття 2. Суверенітет належить Нації, яка здійснює його безпосередньо шляхом референдуму та опосередковано за допомогою конституційних установ.

Стаття 3. Політичні партії сприяють організації та представництву громадян. У Марокко забороняється однопартійний режим.

Стаття 4. Закон є вищим вираженням волі Нації. Всі зобов'язані підпорядковуватися йому.

Стаття 5. Всі марокканці рівні перед законом.

Стаття 6. Іслам є релігією держави...

Роздій II. Про королівську владу

Стаття 19. Король «Аміраль-Мумінін» (повелитель правовірних) - символ єдності Нації, гарант постійності і безперервності існування держави, і стежить за збереженням Ісламу та Конституції. Він - захисник прав та свобод громадян, соціальних груп та колективів.

Він гарантує незалежність Королівства у його дійсних кордонах...

Стаття 23. Особа Короля священна і недоторканна.

Стаття, 24. Король призначає прем'єр-міністра і міністрів…

Стаття 25. Король головує у Раді Міністрів.

Стаття 26. Король промульгує[2] закон. Він може передати його на референдум чи на нове читання...

Стаття 27. Король може розпустити Палату представників королівським декретом...

Стаття 30. Король - верховний головнокомандувач Королівських збройних сил...

Стаття 32. Король головує у Вищій Раді національного розвитку і планування...

(Конституція Королівства Марокко // Конституции государств Африки. - Москва, 1963. - С. 479-483.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Використовуючи документ, вкажіть істотні ознаки парламентської монархії, якою за формою правління є Марокко.

2.    Чи можливий розвиток Марокко та інших країн Африки без монархії?

 

 

ДОКУМЕНТ № 4

Із виступу короля Саудівської Аравії ФЕЙСАЛААС-САУДА

1966 р.

Ми маємо намір рухатися вперед, ведені нашими ісламськими за­конами і вірою, завдяки широкому плануванню. Ми обрали еконо­мічну систему, що грунтується на вільному підприємництві, бо переконані в тому, що вона цілком підходить до наших ісламських законів та відповідає умовам нашої країни, надаючи можливість людям, наділеним ініціативою, працювати на загальне благо.

(Яковлев А. И. Фейсал ас-Сауд // Вопросы истории. -1992. - № 2-3. - С. 69.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та спробуйте дати оцінку саудівському монарху.

2.    На яких засадах базувалася політика короля Фейсала?

3.    Як ви вважаєте, які політичні сили в арабському світі підтримали б її: помірковані традиціоналісти, прихильники модернізації на західний зразок (ліберали): ультраконсерватори-ісламісти чи ліві радикали прокому­ністичної орієнтації?

 

 

ДОКУМЕНТ № 5

Витяг із виступу ангольського лідера УНІТА[3] Ж. САВІМБІ на мітингу «Ми – єдині господарі цієї країни»

1980 р.

Ми - маленька держава, яка не хоче війни. Ми не можемо вести війни з росіянами. У листопаді 1975 року ми, ангольці, лише хо­тіли, щоб росіяни, кубинці та інші дали нам спокій. Ми хотіли лише саміуправляти своєю землею і своєю батьківщиною. Ми не хотіли і не можемо погодитися з тим, щоб така держава, як Росія, знищила нашу батьківщину. Ми хочемо сказати правду про історію своєї країни. Під час першої війни за незалежність ми билися з португальцями, переховуючись у джунглях. Агос-тіньйо Лето був у цей час в Дар-ес-Саламі і в Лусаці. Ми звикли до таких умов боротьби і тому ми й до сьогодні продовжуємо во­ювати. МПЛА обдурила росіян і кубинців, пообіцявши їм, що вони зможуть захопити країну одним махом. їм це не вдалося і не вдасться.

Ми - єдині господарі цієї землі. Єдині. Ось чому ми продовжує­мо воювати.

(Веселов А. П. Документы УНИТА в архивах Анголы // Вестник Московского университета. Востоковедение. - 1996. - № 3. - С. 55.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та ознайомтесь із боротьбою за проголошення незалежності Анголи.

2.    Що, з точки зору Ж. Савімбі, зумовлювало політичний конфлікт в Анголі?

3.    Порівняйте політичну карту Азії й Африки середини та кінця ХХ ст. Які політичні зміни відбулися на цих континентах?

 

 

ДОКУМЕНТ № 6

З книжки «Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку»

На відміну від безумовно важливого для України шляху інтеграції до Європейського Союзу, який за найоптимістичнішими підрахунками мо­же розтягнутися на 10-15 років, відносини з країнами Сходу можуть бу­ти корисними нам уже сьогодні. Налагоджуючи взаємовигідні економіч­ні відносини з такими країнами, як Туреччина, Єгипет, Пакистан та іншими, Україна має змогу, з одного боку, дати можливість реально пра­цювати економіці, оскільки в цих країнах є потреби в наших товарах, а з іншого — зміцнити свій міжнародний авторитет як держави, що бере активну участь у світових процесах.

Для України вкрай важливо забезпечити себе альтернативними джерелами постачання енергоносіїв і мати власні ринки збуту товарів, які в цьому регіоні ще можуть витримати конкуренцію з іншими країна­ми. Водночас Україна може тут виступити посередницею в економічних зв'язках Центральної й Західної Європи та Сходу.

Зацікавленість в активізації економічної взаємодії з Україною ма­ють практично всі країни Азійсько-Тихоокеанського регіону. Нині можна визначити два принципові підходи цих країн до розвитку тор­гово-економічного та науково-технічного співробітництва з нашою державою.

1. Японія, Південна Корея та «азійські тигри» вбачають в Україні ри­нок збуту своєї високотехнологічної продукції, що користується значним попитом навіть за умов низької платіжної спроможності більшості українських споживачів. Зі свого боку, ці країни зацікавлені в імпорті ук­раїнської сировини, що робить для них український ринок іще привабливішим.

2. КНР, Індія, В'єтнам та інші країни Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), які традиційно були орієнтовані на споживання промис­лової продукції колишнього СРСР, насамперед убачають в Україні дже­рело сучасних технологій та машинотехнічної продукції військового та цивільного призначення. Ця група країн також зацікавлена в експорті в Україну своїх товарів широкого вжитку в обмін на технології та сучасну техніку.

Досвід, утому числі й негативний, української співпраці із зазначе­ними вище двома групами країн свідчить: тільки за умов правильного врахування стратегічних підходів азійських партнерів Україна спроможна побудувати життєздатну систему відносин з країнами АТР, що має забезпечити її національні інтереси.

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 147

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Чому для України важливо розвивати відносини з країнами Сходу?

2.    Який напрям співробітництва з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону є найперспективнішим?

 

 

 

 

 

 

Урок 24  Історія Японії

 

ДОКУМЕНТ № 1

Витяг з Конституції Японії (набрала чинності в травні 1947 р.)

Розділ І.

Стаття 1. Імператор є символом державності і єдності народу, його статус визначається волею японського народу, якому належить суверенна влада.

Стаття 2. Імператорський трон є династичним і успадковується відповідно до Закону про імператорську родину, прийнятого пар­ламентом.

Розділ II.

Відмова від війни.

Стаття 9. Щиро прагнучи до міжнародного миру, заснованого на справедливості та порядку, японський народ на вічні часи відмов­ляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язання міжнарод­них спорів.

Для досягнення мети, вказаної у попередньому абзаці, ніколи в майбутньому не будуть створюватися сухопутні, морські, і військово-повітряні сили так само, як і інші засоби війни. Право на ве­дення державою війни не визнається.

Розділ ІІІ

Права і обов’язки народу

Стаття 11. Народ безперешкодно користується усіма основними правам людини. Ці основні права людини, які гарантує народові Конституція, надаються нинішньому і наступним поколінням як непорушні вічні права.

Хрестоматія з новітньої історії. -К.. 1972. - С. 152-153.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Розкрийте зміст статті 9 Конституції Японії. Спробуйте виявити мотиви, які спонукали японців внести її до Основного закону.

2.    Дайте характеристику окупаційного режиму у Японії і визначте його відмінності від окупаційного становища Німеччини.

3.    Проаналізуйте подані статті конституції Японії і визначте її політичний устрій. Що спонукало японців ввести до конституції статтю 9?

4.    У чому суть «японського економічного дива»?

5.    Визначте основні події політичного життя Японії в другій половині XX ст.

6.    Які основні напрями зовнішньої політики післявоєнної Японії?

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

З книжки «Сто великих правителів XX століття» про імператора Японії Хірохіто

24 лютого 1989 р. в Токіо відбулося пишне поховання 124-го япон­ського імператора, який перебував на престолі 62 роки й помер 7 січня 1989 р. у 87-річному віці. У церемонії взяли участь представники 163 країн, серед яких були 55 глав держав та 11 прем'єр-міністрів.

Поховання відбулося на 48-й день після смерті Хірохіто, щоб його душа, відповідно до стародавніх синтоїстських вірувань, набула обра­зу Бога. Разом із труною до погребальної камери поклали спеціальний ящик із 100 «улюбленими речами» імператора. Серед них були мікро­скоп і список «зірок» улюбленої Хірохіто національної боротьби сумо.

Газета «Japan times» у ті дні писала: «Зі смертю Його Величності імпе­ратора закінчилася найдовша й найдраматичніша ера японської історії. Ера Сьова[4] зробила сучасну Японію такою, якою вона стала нині. Практично жодний поворотний момент цього винятково складного та насиченого періоду неможливо уявити без покійного імператора. Війна і мир. Криза і процвітання... у Японії багато що змінилося, а імператор залишився».

У перші повоєнні роки під контролем американської окупаційної влади проводився курс на викорінення головних проявів мілітаризму та на розвінчання міфу про «божественне» походження імператора. Звертаючись по радіо до народу з новорічним привітанням 1 січня 1946 р. імператор Хірохіто змушений був зректися ідеї свого «божественного» походження. В японській літературі його промову називають «нінген сенген» - «декларація людини». Однак у квітні 1946 р. штаб генерала Д. Макартура отримав вказівку про необхідність таємно підтримувати популярність особистості імператора. Проводилися заходи, у яких головна роль відводилася живому контакту імператора та членів його родини з народом. Для створення образу «народного імператора» в 1940-1950-х роках були організовані його поїздки по країні. Імператор Хірохіто розпочав свою подорож у 1949 р. з провінції Фукуока та завершив її в 1954 р. на о. Хоккайдо. Після виведення з території держави американських окупаційних військ імператор Хірохіто став для народу символом незалежної Японії.

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 151-152

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Яку роль відігравав імператор Хірохіто в житті японського народу в період Другої світової війни та після неї?

2.    Чому в 1940-1950 рр. проводилося багато заходів для створення образу «народного імператора»?

 

 

 

 

 

Урок 25  Історія Китаю

 

ДОКУМЕНТ № 1

Основні положення Земельного закону Китаю[5]

23 вересня 1947 року

Стаття 1. Знищити стару аграрну систему з її феодальною і напівфеодальною експлуатацією і здійснити принцип "поле - орачеві".

Стаття 2. Відмінити право власності поміщиків на землю.

Стаття 3. Відмінити право власності храмів, фамільних храмів, монастирів, шкіл, установ і організацій на землю…

Стаття 5. Законними виконавськими органами по проведенню аграрної реформи є селянські союзи сіл і сіл і вибрані ними комітети, союзи селянської бідноти, організовані безземельними і малоземельними селянами, і вибрані ними комітети, а також районні, повіти і провінційні конференції селянських представників і вибрані ними комітети…

Стаття 8. Селянські союзи сіл і сіл повинні вилучити у поміщиків худобу, сільськогосподарський інвентар, житлові приміщення, зерно і інше майно, а також вилучити надлишки перерахованого майна в кулаків. Це вилучене майно розподіляється серед селян, що мають потребу, і бідняків, при цьому поміщики отримують однакову зі всіма долю його. Майно, розподілене таким чином між вказаними особами, переходить в їх власність. Таким чином, все сільське населення отримає відповідні кошти виробництва і засобу для існування.

Стаття 9. Деякі, особливого характеру землі і майно, відчужуються таким чином:

A. Гірничо-лісисті ділянки, зрошувальні споруди, очеретяні чагарники, фруктові сади, ставки, пустки і інші землі, що підлягають розділу, розподіляються так само, як і звичайні землі;

Б. Великі ліси, крупні зрошувальні споруди, крупні родовища корисних копалини, великі пасовища, великі пустки, озера і тому подібне передаються в розпорядження уряду;

B. Визначні місця і пам'ятники старовини належить брати під охорону; вилучені бібліотеки, антикварні предмети, витвори мистецтва і інші історичні і наукові цінності підлягають передачі вищестоящим органам влади по опису;

Р. Зброя, боєприпаси, а також надлишки великої кількості грошей, майна, зерна і інших предметів, потреби селян, що залишилися після задоволення, в них, підлягають здачі по опису вищестоящим органам влади.

Стаття 10. При дозволі деяких особливих питань під час розподілу землі встановити, що:

A. Сім'ї бідняка, що складається з 1 - 2 чоловік, селянський союз повинен виділяти надів землі, рівний наділу 2 - 3 чоловік.

Б. Все сільськогосподарські робітники, особи вільних професій і їх сім'ї отримують однакові з селянами земельні наділи…

B. Військовослужбовці Народно-визвольної армії, працівники демократичних органів влади і народних організацій і їх сім'ї, що живуть в селах і селах, отримують однакові з селянами земельні наділи і долю майна.

Г. Поміщики і їх сім'ї отримують однакову з селянами долю землі і майна.

Д. Проживаючі в селах і селах сім'ї солдатів і офіцерів гомінданівської армії, чиновників гомінданівського уряду і інших осіб, що знаходяться на стороні ворога, отримують однакову з селянами долю землі і майна.

Е. Зрадники, зрадники батьківщини і військові злочинці позбавляються права на здобуття землі і майна. Їх сім'ї, що проживають в селах і селах, не приймають участі в злочинних діяннях і бажають займатися обробкою землі, отримують землю і майно нарівні з селянами.

Стаття 11. Уряд видасть документи на право володіння землею всім, хто її отримає по зрівняльному розділу, причому за ними буде визнано право вільно експлуатувати її, право купівлі-продажу і, за особливих умов, право здачі її в оренду. Повністю анулюються всі земельні договори і боргові зобов'язання, ув'язнені до земельної реформи.

Стаття 12. Майно і законні підприємства промисловців і торговців є недоторканними і підлягають охороні…

Стаття 14. В цілях підтримки порядку при проведенні земельної реформи і охорони народного майна селянські союзи сіл і сіл, або їх комітети призначають спеціальних осіб, які відають формальною стороною справи, приймають необхідні заходи і несуть відповідальність за прийом, реєстрацію, підрахунок і охорону всіх передаваних селянським союзам земель і майна від руйнування, псування, розтрати, розкрадання і привласнення…

Стаття 15. Для того, щоб всі заходи щодо проведення земельної реформи відповідали інтересам і сподіванням абсолютної більшості народу, уряд повністю забезпечує демократичні права народу, забезпечує селянам і їх представникам повне право вільної критики на всіляких зборах, право на усунення з посади працівників будь-яких організацій і всіх інстанцій, а також право на заміну і перевибори кадрових працівників адміністративних органів і селянських організацій на всіх відповідних конференціях. Особи, що порушують вказані демократичні права народу, підлягають відданню під народний суд і покарання…

Гафурова Б.Г., Зубока Л.И. Хрестоматия по Новейшей истории в трёх томах. Том 3. Часть 1 (1945-1960 документы и материалы) - Москва: Социально-экономическая литература, 1961

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Прочитайте уважно документ та охарактеризуйте його.

2.      На кого в першу чергу орієнтувався даний закон.

3.      Порівняйте положення земельної реформи в Китаї з колективізацією в СРСР в 1930-х рр..

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

Витяг з Декларації центрального народного уряду Китаю[6]

1 жовтня 1949 року

З тих пір, як реакційний уряд Чан Кайши зрадило батьківщині, вступило в змову з імперіалістами і почало контрреволюційну війну, народ всього Китаю кинув в жорстокі страждання і нещастя. Проте наша Народно-визвольна армія за підтримки народу всієї країни, в героїчній самовідданій боротьбі в ім'я захисту територіальної цілісності і суверенітету нашої батьківщини, в ім'я захисту життя і майна народу, позбавлення народу від страждань і забезпечення його прав знищила реакційні війська і повалила реакційне панування гомінданівського уряду.

В даний час народно-визвольна війна в основному виграна, і більшість народу нашої країни звільнена.

На цій основі була скликана Народна політична консультативна конференція Китаю, на якій були представлені делегати всіх демократичних партій і груп, народних організацій, Народно-визвольної армії, різних районів, різних національних груп, китайців, що проживають за кордоном, і патріотичних демократичних елементів всієї країни. Виражаючи волю народу всієї країни, Народна політична консультативна конференція Китаю затвердила основний закон Центрального народного уряду Народної Республіки Китаю... проголосила Народну Республіку Китаю і прийняла рішення, що Пекін буде столицею Народної Республіки Китаю.

Центральна народна урядова рада Народної Республіки Китаю сьогодні в столиці приступила до виконання обов'язків і одностайно сприйняла наступні рішення: проголосити створення Центрального народного уряду Народної Республіки Китаю; прийняти загальну програму Народної політичної консультативної поради Китаю як політичну програму уряду... в найкоротший строк утворити органи уряду для ведення роботи уряду.

(Известия. – 1949. - 2 октября)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Ознайомтесь із текстом документу та визначте причини його прийняття.

2.      Чи було представницьким зібрання на конференції, що проголосила нову владу?

3.      Розкажіть про політичний устрій нової держави у Китаї.

 

 

ДОКУМЕНТ № 3

Витяг з Конституції Китайської Народної Республіки[7]

20 вересня 1954 року

Період від створення Китайської Народної Республіки до побудови соціалістичного суспільства є перехідний період. Основними завданнями держави в перехідний період є поступове здійснення соціалістичної індустріалізації країни, поступове завершення соціалістичних перетворень в сільському господарстві, кустарній промисловості, а також в капіталістичній промисловості і торгівлі…

Всі національності нашої країни об'єдналися в одну велику сім'ю вільних і рівноправних народів. … В ході економічного і культурного будівництва держава проявлятиме турботу про потреби всіх національностей, а в питаннях соціалістичних перетворень повною мірою враховуватиме особливості їх розвитку. Наша країна вже встановила стосунки непорушної дружби з великим Союзом Радянських Соціалістичних Республік і з країнами народної демократії; з кожним днем зростає дружба народу нашої країни з миролюбними народами всього світу…

Глава перша. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Китайська Народна Республіка є держава народної демократії, керована робочим класом і засноване на союзі робітників і селян.

Стаття 2. Вся влада в Китайській Народній Республіці належить народові в особі Всекитайських Зборів Народних Представників і місцевих зборів народних представників.

Всекитайські Збори Народних Представників, місцеві збори народних представників і інші державні органи здійснюють систему демократичного централізму.

Стаття 3. Китайська Народна Республіка є єдина багатонаціональна держава.

Всі національності рівноправні. Забороняються дискримінація і гніт відносно будь-якої національності, забороняються дії, направлені на підривання згуртованості національностей.

Всі національності користуються свободою використання і розвитку своєї мови і писемності, свободою збереження або зміни своїх вдач і звичаїв.

У всіх районах, де національні меншини живуть компактно, здійснюється районна автономія. Райони національної автономії є невід'ємною частиною Китайської Народної Республіки.

Стаття 4. Китайська Народна Республіка, спираючись на державні органи і суспільні сили, шляхом соціалістичної індустріалізації і соціалістичних перетворень забезпечує поступове знищення системи експлуатації і побудову соціалістичного суспільства.

Стаття 5. В даний час в Китайській Народній Республіці є наступні основні форми власності на засоби виробництва: державна власність, тобто загальнонародна власність; кооперативна власність, тобто колективна власність трудящих; власність трудівників-одноосібників; власність капіталістів.

Стаття 6. Державний сектор є соціалістичним сектором господарства, заснованим на загальнонародній власності. Він є керівною силою в народному господарстві і матеріальною базою для здійснення державою соціалістичних перетворень. Держава забезпечує переважний розвиток державного сектора господарства.

Надра, води, а також що є згідно закону державною власністю лісу, цілинні землі і інші ресурси належать всьому народові.

Стаття 7. Кооперативний сектор є соціалістичним сектором господарства, заснованим на колективній власності мас трудящих, або напівсоціалістичним сектором господарства, заснованим на частковій колективній власності мас трудящих. Часткова колективна власність мас трудящих є перехідною формою, що підводить селян-одноосібників, кустарів-одноосібників і інших трудівників-одноосібників до колективної власності мас трудящих…

Стаття 8. Держава згідно закону охороняє право власності селян на землю і інші засоби виробництва.

Відносно куркульських господарств держава проводить політику їх обмеження і поступової ліквідації…

Стаття 13. Держава, виходячи з суспільних інтересів і на умовах, встановлених законом, може виробляти реквізицію, вилучення в користування або націоналізацію землі і інших засобів виробництва в місті і селі.

Стаття 14. Держава забороняє будь-якій особі використовувати приватну власність на шкоду суспільним інтересам…

 (Конституция и основные законодательные акты Китайской Народной Республики. - М., 1955. – С. 29 – 35)

 

1.      Уважно прочитайте та проаналізуйте документ.

2.      Чому в тексті Конституції СРСР названий «великим»?

3.      Чому в тексті документу значилось, що «держава забезпечує переважний розвиток державного сектора господарства»?

 

 

ДОКУМЕНТ № 4

Гасла «культурної революції» в Китаї, як текст листівки організації хунвейбінів, Пекін, 1966 р.

«В усіх театрах, кінотеатрах, книжкових крамницях і т. д. слід розмістити портрети Мао Цзедуна!

Старі звичаї мають зникнути!

Слід ліквідувати ресторани вищого класу!

Гасла варто писати червоними, а не золотими літерами!

Вивчення творів Мао Цзедуна потрібно починати в дитячих садках!

Інтелігенція має поїхати працювати в село!

Слід харчуватися разом, а також відродити мораль перших на­родних комун 1958 року!

Слід відмовитися від використання парфумів, прикрас, косметич­них засобів та одягу непролетарського характеру!

Слід ліквідувати залізничні вагони першого класу та салон-вагони! Не слід робити фото, що рекламують так звану жіночу красу!

Слід розправитися зі старим живописом, який зловживав неполітичною тематикою, зображенням бамбукових дерев!

Не можна допустити того, щоб картини не відповідали ідеям Мао Цзедуна!

Слід спалити книги, які не відображають ідеї Мао Цзедуна!»

Варнаи Ференц. Путь маоистов. Пер. с венгер. -М., 1979.- С. 198.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та розкажіть про умови його появи

2.     Дайте оцінку вимогам хунвейбінів.

3.    Які мотиви, окрім фанатичної відданості Мао Цзедунові, могли спонукати китайських школярів і студентів ставити такі вимоги?

4.    Чи може мислити подібними категоріями сучасна молодь?

 

 

ДОКУМЕНТ № 5

Китайський дипломат про специфіку реформ у Китайській Народній Республіці (КНР)

Якщо характеризувати теперішню ситуацію в Китаї, то можна виділити такі моменти: в політичному плані це система багатопартійного співробітництва під керівництвом КПК; в економічній сфері - ринковий механізм, який у цілому вже відіграє чільну роль, з елементами багатоукладності... яка є стрижневою; з суспільною власністю; в ідеології та культурі - система різноманітних ідей з марксизмом як головною доктриною.

В усьому цьому й знаходить прояв китайська специфіка, яку важко сприймають навіть деякі китаїсти: один з них насмілився назвати унікальну соціально-економічну систему в Китаї «соціа­лістичною формою з капіталістичним змістом».

Ли Фзнлинь. О специфике реформ в Китайской Народной Республике // Новая и новейшая история. - 1996. - № 6.- С. 5.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    У чому полягає специфіка комуністичного режиму в сучасному Китаї?

2.    Чим, на вашу думку, обумовлені особливості осучаснення китайського суспільства?

3.    Якою була розстановка політичних сил у Китаї після закінчення Другої світової війни?

4.    Як виникла КНР?

5.    Охарактеризуйте внутрішню політику Мао Цзедуна і визначте особливості «комуністичних експериментів» у Китаї?

6.    Проаналізуйте документ і визначте суть «культурної рево­люції».

7.    Розкрийте значення реформ Ден Сяопіна для економічного розвитку Китаю.

8.    Які основні напрямки і цілі зовнішньої політики  Китаю у 80-90-ті роки?

 

 

ДОКУМЕНТ № 6

Із статті А. Гончарука «Основа - стабільність, мета - розвиток, засіб - реформи. Китай на порозі нового тисячоліття»

Зримі успіхи Китаю в модернізації промисловості, реформуванні економіки на ринкових засадах позначилися на ситуації в соціальній сфері. Відомо, що реформування економік країн Східної Європи та СНД призвело до падіння життєвого рівня більшості громадян у цих країнах. Висока соціальна ціна ринкового вибору в багатьох випадках висунула питання «червоного реваншу», спричинила загострення внутрішньополі­тичної ситуації.

Соціалістичний Китай, у конституції якого закріплена провідна роль комуністичної партії, демонструє послідовну впевненість у нормальному ході модернізаційного процесу та реформ, якими успішно керують згори. Протягом 1980-1990-х років на численних міжнародних наукових заходах та в західній науковій періодиці автору неодноразово доводило­ся стикатися з різними песимістичними пророцтвами щодо «немину­чості» краху китайських реформ, соціального протистояння в Китаї та ін. Виникнення соціальних катаклізмів пов'язувалося з «перегрівом еконо­міки», «неспроможністю КПК до самореформування», «загостренням боротьби за владу після смерті Ден Сяопіна», «невирішенням питання повернення Гонконгу». Минали роки, але ці пророцтва не справджувалися. А Китай послідовно вирішував справді існуючі проблеми, керую­чись здоровим глуздом мільярдного народу та багатим досвідом тися­чолітньої історії.

Під час кількарічного проживання в Китаї у мене ніколи не виникала потреба мати при собі американські долари. Практично сто відсотків на­селення просто не знає інших грошей, окрім юанів. Феномена долара в КНР не існує. Усі ціни на нерухомість, автомобілі, коштовності - тільки в юанях. Чи варто дивуватися, що під час руйнівної азійської фінансової кризи 1997-1998 рр. китайський юань тільки зміцнів?

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 157

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Автор пов'язує успішні реформи в Китаї з керівництвом цим процесом комуністичною партією. Існує протилежна думка, що «головною перепоною на шляху прогресу КНР залишається комуністичний режим». А як вважаєте ви?

 

 

 

 

 

Урок 26  Розвиток Індії

 

ДОКУМЕНТ № 1

Витяг з Акту про незалежність Індії[8]

18 липня 1947 року

Нові Домініони 1. (1) Починаючи з серпня п'ятнадцятого дня тисяча дев'ятсот сорок сьомого року в Індії будуть утворений два незалежні Домініони, відповідно іменованих Індія і Пакистан.

2) Вищезгадані Домініони в даному Акті нижче іменуються "новими Домініонами", а вищезгаданий день серпня в цьому Акті іменується "призначеним днем".

Територія нових Домініонів

2. (I) Через умови пунктів (3) і (4) цієї частини Акту територія Індії складатиметься з тих територій, які знаходилися під верховною владою його величності і які безпосередньо перед призначеним днем входили до складу Британської Індії, окрім тих територій, які, згідно пункту (2) цієї частини, повинні стати територіями Пакистану.

2) Через умови пунктів (3) і (4) цієї частини (Акту) територіями Пакистану мають бути:

а) території, які в призначений день входять в провінції Східна Бенгалія і Західний Пенджаб, як те узаконене згідно подальшим двом частинам Акту;

б) території, які в день прийняття цього Акту включені в провінцію Синд і провінцію верховного комісара.- Британський Белуджістан; і ніщо в цій частині не має тлумачити як перешкода для вступу індійських князівств до будь-якого з нових Домініонів.

3) Генерал-губернатор кожного з нових Домініонів володітиме повнотою влади від імені Його Величності давати згоду на будь-який закон, виданий законодавчою владою даного Домініону, і настільки широко погоджуватися із складовою частиною якого-небудь акту, наскільки те допускається указами Його Величності, або обмовками в указах, вироблених у дусі задоволення бажання Його величності, припиняючих дію законів до тих пір, поки задоволення бажання Його Величності не знайде вживання в законах будь-якого з нових Домініонів.

(Гафурова Б.Г., Зубока Л.И. Хрестоматия по Новейшей истории в трёх томах. Том 3. Часть 1 (1945-1960 документы и материалы) - Москва: Социально-экономическая литература, 1961)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Ознайомтесь із текстом документу та охарактеризуйте його.

2.      Чому Велика Британія погодилася на незалежність Індії.

3.      Чи досягли свої мети діячі ІНК?

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

З виступу Індіри Ганді по все індійському радіо 20 січня 1966 р.

З хвилюванням душі берусь я за вирішення величезних проблем, що стоять перед нами. Сили та впевненості додають мені вчення, що його заповіли Ганді та мій батько, а також власна моя безмеж­на віра в індійський народ. В останні роки, як і в минулому, він продемонстрував своє прагнення та спроможність справитися з новими труднощами. На цій традиційній для Індії основі ми здатні протистояти будь-яким випробовуванням... Сьогодні я знову пов­торюю клятву вірності ідеям творців нашого суспільства - ідеям демократії та секуляризму, планової економіки і соціального прог­ресу, миру та дружби між народами.

Ганди И. Статьи, речи и интервью. - М., 1975. - С. 149-150,153.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    На яких ідеалах ґрунтувалась політика І. Ганді?

2.    Це були традиційні цінності Сходу, чи ідеали модерного, індустріального Заходу?

3.    Які фактори спричинилися до здобуття незалежності Індії?

4.    Чому на території колишньої британської колонії виникло дві держави - Індія та Пакистан?

5.    Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику уряду Джавахарлала Неру.

6.    Чим відзначалася політика уряду Індіри Ганді?

7.    Які труднощі проявлялись у політичному житті й економічному розвитку Індії у 80-90-ті роки?

8.    Визначте основні напрями зовнішньої політики Індії у після­воєнний період.

9.    Які політичні, економічні, національні і зовнішньополітичні проблеми розв'язує Індія на порозі XXI ст.?

 

 

ДОКУМЕНТ № 3

З книжки Л. Шебаршина «Рука Москви. Записки начальника радянської розвідки» про Індіру Ганді

Індія приголомшує новоприбульця... Мені здавалося, що не вистачить життя для того, щоб розібратись у надзвичайно строкатій картині внутрішньої політики цієї країни. Існують десятки великих партій та організацій, які, у свою чергу, діляться на десятки фракцій і груп. Усі вони взаємодіють між собою, блокуються, змагаються, ворогують. Особисті та гру­пові непорозуміння характеризують індійське керівництво, і лише заліз­на воля І. Ганді об'єднує політичних суперників...

Індіра Ганді була видатним державним діячем і жорстким політиком. Вона тримала в покорі все керівництво правлячої партії та безжально ви­кидала за борт тих, хто вичерпав свою корисність або чия лояльність ви­кликала в неї сумніви. Проте Індіра не була диктатором у демократичній країні. Вона чутливо реагувала на прояви громадської думки, рахувалася з опозицією, з мінливими настроями в парламенті та власній партії.

На закритих нарадах І. Ганді нагадувала, що в держави не існує постійних друзів і ворогів, постійними є лише національні інтереси. Са­ме це й було основою її патріотичної зовнішньої політики.

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 164-165

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Яке враження справила Індія на радянського розвідника?

2.    Як Л. Шебаршин характеризує І. Ганді - політика та державного діяча?

 

 

 

 

 

Урок 27  Країни Африки та Близького Сходу

 

ДОКУМЕНТ № 1

Пакт Ліги арабських держав, 22 березня 1945 р.

«Стаття 1. Ліга арабських держав складається з незалежних арабських держав, що підписали цей пакт.

Будь-яка незалежна арабська держава може стати членом Ліги…

Стаття 2. Мета Ліги - забезпечити тісніші відносини між держава­ми - членами Ліги; координувати їх політичні дії...

Мета Ліги - забезпечити... тісне співробітництво між державами - членами Ліги з таких питань:

а) економічні та фінансові проблеми, у тому числі торговельний облік і митниці, грошова система, сільське господарство і про­мисловість;

b) шляхи сполучення і зв'язок...;

с) питання культури...;

d) питання, пов'язані з громадянством, паспортами, візами, вико­нанням рішень суду і виданням злочинців;

e) соціальні питання;

f) охорона здоров'я.

Стаття 3. Ліга має Раду в складі представників держав - членів Ліги. Кожна держава має голос, незалежно від кількості її пред­ставників...

Стаття 5. Забороняється застосування сили для врегулювання спірних питань, які можуть виникнути між двома державами - членами Ліги...

Стаття 6. У. випадку агресії чи загрози агресії проти однієї з держав - членів Ліги, держава, на яку буде вчинено напад чи яка перебуватиме під загрозою агресії, може вимагати негайного скликання Ради...

Стаття 7. Рішення Ради, прийняті одноголосно, - обов'язкові для всіх держав - членів Ліги; рішення, прийняті більшістю голосів, - обов'язкові тільки для тих держав, які з ними погоджуються».

Международные отношения и внешняя политика СССР. Сборник документов (1871-1957 гг.). - М., 1957. - С. 131-133.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та визначте основні задачі діяльності Ліги арабських держав

2.    Які проблеми існували в розвитку Ірану, Пакистану і Афганіста­ну в перші повоєнні роки?

3.    Розкрийте причини, хід і результати ісламської революції в Ірані.

4.    Як ви розумієте поняття «ісламський фундаменталізм»? В яких країнах Середнього і Близького Сходу ісламські фундаменталісти мають найбільший вплив на суспільно-політичне життя?

5.    Проаналізуйте розвиток подій в Афганістані у 70-90-ті роки і визначте: які цілі переслідував СРСР, здійснюючи інтервенцію проти Афганістану? Чому радянська агресія була приречена на поразку? Якими наслідками для СРСР і Афганістану позначила­ся війна?

6.    Запишіть спогади своїх земляків - учасників війни в Аф­ганістані.

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

Витяг з Договору про оборону Південно-Східної Азії (СЕАТО)[9]

Маніла. 8 вересня 1954 року

Стаття 1. Сторони зобов'язалися, як це встановлено в Статуті ООН, вирішувати всі міжнародні спори, в які вони можуть бути залучені, мирними засобами, так, щоб міжнародний мир, безпека і справедливість не були поставлені під загрозу, і стримуватися в своїх міжнародних відносинах від загрози силоміць або застосування сили яким би то не було способом, несумісним з цілями ООН.

Стаття 2. Для дієвішого досягнення цілей цього договору Сторони будуть порізно і спільно, шляхом постійної і дієвої самодопомоги і взаємодопомоги підтримувати і розвивати свою індивідуальну і колективну здатність чинити опір озброєному нападу і перешкоджати підривній діяльності, направленій ззовні проти їх територіальної цілісності і політичної стійкості.

Стаття 4. 1. Кожна Сторона визнає, що агресія, зроблена шляхом озброєного нападу в районі, що охоплюється договором, проти будь-якої із Сторін або проти будь-яких держав і територій, які Сторони за одностайною угодою можуть вказати надалі, загрожуватиме її власному світу і безпеці, і погоджується, що вона в цьому випадку діятиме для подолання цієї загальної небезпеки відповідно до своїх конституційних положень.

Пораді Безпеки Організації Об'єднаних Націй повинно бути негайно повідомлено про заходи, зроблені відповідно до справжнього пункту.

2. Якщо, на думку будь-якої із Сторін, недоторканість або цілісність території або суверенітет і політична незалежність будь-якої Сторони в районі, що охоплюється договором, або будь-якої іншої держави або території, відносно яких час від часу застосовується перший пункт цієї статті, будуть поставлені під загрозу яким-небудь іншим дорогою, окрім озброєного нападу, або на неї впливає, або їй загрожує який-небудь інший факт або ситуація, що можуть поставити під загрозу світ в даному районі, то Сторони повинні негайно проконсультуватися, аби домовитися про заходи, які необхідно зробити для спільної оборони.

3. Визнано, що жодна дія відносно територій якої-небудь держави, яка було вказано за одностайною угодою на підставі пункту першого цієї статті, або відносно будь-якої території, яка також вказана, не повинно робитися без прохання або згоди зацікавленого уряду.

Стаття 8. Використовуваний в цьому договорі термін "район, що охоплюється договором" включає загальний район Південно-Східної Азії, у тому числі всі території азіатських Договірних Сторін, і загальний район Південно-західної частини Тихого океану, не включаючи район Тихого океану північніше 2^30' північної широти.

Сторони можуть з одностайної згоди змінити цю статтю і включити в район, що охоплюється договором, територію будь-якої держави, що приєдналася до цього договору відповідно до статті 7, або ж можуть іншим чином змінити район, що охоплюється договором.

Стаття 10. Цей договір залишатиметься в силі невизначений час...

Обмовка Сполучених Штатів Америки

Делегація Сполучених Штатів Америки, підписуючи цей Договір, робить це з обмовкою, що її визнання наслідків агресії і озброєного нападу і її згода з першим пунктом статті 4 застосовано лише до комуністичної агресії, але заявляє, що в разі іншої агресії або озброєного нападу уряд Сполучених Штатів консультуватиметься відповідно до положень другого пункту статті 4.

(Международные отношения и внешняя политика СССР. Сборник документов (1871 - 1957 гг.), М., 1957. - С. 236 – 239)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Ознайомтесь із текстом даного документу та охарактеризуйте його.

2.      Чому в тексті Договору постійно говорилось про небезпеку агресії?

3.      Визначте причини появи додаткового запису,внесеного США.

 

 

ДОКУМЕНТ № 3

З книжки К. Ендрю та О. Гордієвського «КДБ. Історія зовнішньополітичних операцій від Леніна до Горбачова»

За п'ять років (січень 1976 - грудень 1980 рр.) обсяг радянських військових поставок в африканські країни південніше від Сахари становив-майже 4 млрд. доларів, що в десять разів перевищувало військові поставки Сполучених Штатів. Наприкінці 1970-х років Москва зосередила всі свої надії та сподівання на Африканському континенті на Ефіопії, де в 1974 р. під керівництвом Менгісту Хайле Маріама до влади прийшла військова хунта марксистського зразка. У період жорстоких боїв між Ефіопією та Сомалі взимку 1977-1978 рр. радянські військові поставки до Ефіопії збільшилися настільки, що за деякими даними радянські транспортні літаки приземлялися на її території через кожні 20 хв понад 3 місяці. В операції, яка координувалася через радянський супутник-шпигун, брали участь 225 літаків. Одночасно з Анголи до Ефіопії було переміщено 17 тис. кубинців, там уже перебували 1 тис. радянських радників і 400 східних німців…

Незважаючи на все це, Менгісту розчарував Кремль не менше, аніж керівники Анголи та Мозамбіку. Через десять років після його приходу до влади ефіопська економіка була на межі повного краху, мільйони жителів країни страждали від голоду, а закінчення війни проти Сомалі й еритрейських сепаратистів не було видно.

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 174

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    З якою метою Радянський Союз надавав допомогу країнам Африки? Відповідь обґрунтуйте прикладами.

2.    Які форми співробітництва були найважливішими?

3.    Висловлюванням яких авторів ви довіряєте більше? Чому?

 

 

 

 

 

Урок 28  Країни Латинської Америки

 

ДОКУМЕНТ № 1

Витяг з Міжамериканського договору про взаємну допомогу в Ріо-де-Жанейро[10]

2 вересня 1947 р.

Стаття 1. Високі Договірні Сторони офіційно засуджують війну і зобов'язуються у своїх міжнародних відносинах не вдаватися ні до погрози, ні до застосування сили у будь-якій формі, несумісній з положеннями Статуту Об'єднаних Націй чи даного Договору.

...Стаття 3.1. Високі Договірні Сторони домовляються, що збройний напад з боку будь-якої Держави на одну з Американсь­ких Держав буде розглядатись як напад на усі Американські Дер­жави і, тим самим, кожна із вказаних Договірних Сторін зо­бов'язується надати допомогу при відбитті нападу, у виконання невід'ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, визнаного Статтею 51 Статуту Об'єднаних Націй...

2. На прохання Держави чи Держав, які зазнали прямого на­паду, і до рішення Консультативного Органу міжамериканської системи, кожна з Договірних Сторін може визначити, яких не­відкладних заходів вона може вжити окремо для виконання обов'язку, що міститься в попередньому параграфі...

3. …Якщо напад станеться за межами вказаного району, будуть застосовані положення Статті 6.

Стаття 6. Якщо недоторканість або цілісність території, або суверенітет або політична незалежність будь-якої Американської держави торкнуться агресією, що не є озброєним нападом, або ж внутріконтинентальним або зовнішньоконтинентальним конфліктом або будь-яким іншим фактом або ситуацією, які можуть загрожувати світу Америки, Консультативний Орган повинен негайно збиратися з метою узгодження заходів, які мають бути прийняті в разі агресії, аби надати допомогу жертві агресії, або в будь-якому іншому випадку, заходів, які мають бути прийняті для загальної оборони і для збереження світу і безпеки Континенту.

Стаття 8. Для забезпечення цілей даного Договору Консультативний Орган може узгодити один з таких заходів:

Відкликання глав дипломатичних місій, розірвання дипломатичних відносин, розірвання консульських відносин, повне чи часткове розірвання економічних стосунків або залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, телефонних і радіотелефонних або радіотелеграфних зв'язків; і застосування збройної сили.

Стаття 25. Даний Договір залишиться в силі на необмежений термін, але може бути денонсований будь-якою Договірною Стороною.

(Международные отношения и внешняя палитика СССР. Сборник документов. 1871 -1957 гг. - Москва, 1957. - С. 168-171)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та охарактеризуйте його.

2.    Яких заходів мали вжити держави Америки у разі агресії проти них?

3.    Чому, на вашу думку, найнаполегливіше за підписання цього документа ратувала така могутня у військовому відношенні держава, як США?

 

 

ДОКУМЕНТ № 2

Про роль ціни на каву в економіці Бразилії та великих країн світу

...Міністр сільського господарства штату Сан-Паулу Герберт Леві наводив... драматичні цифри:у 1967 році, щоб придбати один трактор, Бразилія повинна була віддати 350 мішків кави, а 14 років перед тим - лише 70. Президент Жетуліо Варгас у 1954 році наклав на себе руки, і ціни на каву мали безпосередній стосунок до цієї трагедії. «Настала криза у виробництві кави», - писав Варгас у своєму заповіті, - і наш основний продукт знецінився. Ми хотіли відстояти його ціну, але відповіддю був грубий тиск на нашу економіку, і нам довелося здатись». Варгас хотів своєю кров'ю підвищити ціну поступки.

Падіння ціни на каву на один цент означає втрату 65 млн. долл. для всіх країн-виробників...

Кава дає більше прибутку тим, хто її споживає, ніж тим, хто виробляє. У США і Європі кава приносить прибутки та робочі місця, урухомлюе великі капітали; в Латинській Америці дає жебрацькі заробітки і посилює економічну диспропорцію країн, їй підпорядкованих.

(Галеано Э. Вскрытые вены Латинской Америки. - Москва, 1996. – С. 144-146.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Які наслідки залежності економіки Бразилії від попиту та цін на сировину, зокрема, на каву?

2.    Наскільки обґрунтованим, з вашої точки зору, є твердження процитованого автора, що країни-експортери кави мають з неї менші прибутки, ніж розвинуті країни на її імпорті?

3.    Які риси характеризують суспільно-економічне життя латиноамериканських держав у 1980-1990-ті роки?

 

 

ДОКУМЕНТ № 3

Про економічне становище країн Латинської Америки у післявоєнний період

Незважаючи на успіхи індустріалізації в 30-50-ті роки, зберігалось периферійне становище країн Латинської Америки в світовому господарстві як постачальників аграрно-сировинних товарів. Неухильне падіння цін на ці товари на світовому ринку, що почалося в 50-ті роки, болюче вдарило по економіці країн регіону, посиливши прояви кризи традиційних соціально-економічних структур, що склалися в умовах залежного капі­талістичного розвитку. Недостатня ефективність сільсько­господарського виробництва при переважанні латифундизму і порівняно відсталому агротехнічному рівні не дозволяла латиноамериканським країнам успішно конкурувати на світовому ринку з експортерами дешевої аграрної продукції - США, Канадою, Австралією, Новою Зеландією. Обсяг сільсько­господарського виробництва на душу населення в регіоні залишався не вищим за довоєнний. Частка Латинської Америки в світовому експорті скоротилася з 12 5 в 1948-1950 рр. до 6,3-6,5 % в 1961-1963 рр. Ціни ж на машини і обладнання, яких гостро потребувала Латинська Америка, зростали все більше, панівне становище провідних індустріальних держав на світовому ринку дозволяло їм підтримувати вигідні для них і невигідні для периферійних країн ціни.

Скорочення прибутків від Зовнішньої торгівлі вело до нестачі капіталів, фінансової кризи, інфляції, змушувало обмежувати імпорт необхідних машин і обладнання, гальмувало економічний розвиток. Середньорічні темпи збільшення валового національного продукту скоротились з 5 % в 1950—1954 рр. до 4 % в 1960-1964 рр. , а на душу населення - 3 2,2 до 1,1 %. Бюджетний дефіцит в Аргентині, Бразилії, Перу і Чилі на початку 60-х років досягав 25-39 %. Нестача фінансових коштів спонукала в усе більших масштабах залучати іноземний капітал. Але вивезення прибутків по них перевищував приплив нових коштів, зростав зовнішній державний борг.

Становище ускладнював «демографічний вибух». Темпи приросту і населення в Латинській Америці в 1955-1965 рр. досягли 2,8 % на рік - рекордного рівня навіть у порівнянні з Азією і Африкою. За 20 років (1950-1970) населення регіону збільшилось з 164 млн до 284 млн чоловік, а його частка в населенні світу - з 6,5 до 7,6 %. Понад 40 % латиноамериканців були молодшими від 15 років. Це призвело до скорочення питомої ваги економічно активного населення (з 35,4 % в 1950 р. до 31,6 % в 1970 р.).

В умовах інфляції швидко зростала вартість життя. За 20 років до 1970 р. споживчі ціни підвищилися в Колумбії, Перу, Мексиці в кілька разів, в Аргентині - майже в 100 разів, в Уругваї - в 170 разів, в Болівії - в 200 разів, в Бразилії - в 250 разів. Заробітна плата часто не встигала за цінами. Приплив розореного сільського населення до столиці і інших великих міст погіршував становище. В 1960 р. 15 % населення Латинської Америки мешкало в столицях. В Монтевідео в 1950 р. було зосереджено ЗО % мешканців Уругваю, а в 1970 р. - уже 49 %, в Буенос-Айресі - відповідно 26 і 35 % жителів Аргентини, в Сант-Яго - 23 і 28 % населення Чилі, в Лімі - 8 і 21 % жителів Перу. Скупчення гігантських мас населення в найбільших містах загострювало житлову проблему і проблему зайнятості. До 25—40 % населення великих міст проживало в «селищах злиденності». В цілому по регіону безробіття досягало 5-10 %, а з урахуванням її прихованих форм і неповної зайнятості — до 30—40 % робочої сили. Гострі соціальні контрасти, жебрацькі умови життя більшості населення міста і села породжували соціальну напруженість. До цього додавалося панування в більшості країн авторитарних, диктаторських режимів, постійне порушення або просто відсутність елементарних політичних свобод і громадянських прав, свавілля і репресії властей.

(Строганов А.Я. Новеишая история страм Латинской Америки. - М.: Высшая школа, 1995. - С. 150-152.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Уважно прочитайте документ та проаналізуйте статистичний матеріал.

2.      Скажіть, які зміни відбулися у регіоні у 1950-ті роки?

3.      Чому країни Латинської Америки залишалися сировинним придатком?

4.      Охарактеризуйте зміни в життєвому рівні населення країн регіону в 60-80-ті рр.. минулого століття.

5.      Визначте, як відсталість економіки країн Латинської Америки випливали на формування політичної системи.

 

 

ДОКУМЕНТ № 4

Витяги з «Основної програми уряду Народної Єдності» у Чилі

Грудень 1969 р.

«Єдино істинна народна альтернатива, а отже й основне завдання народного уряду полягає в тому, щоб покінчити з пануванням імперіалістів, монополій, поміщицької олігархії і почати в Чилі будівництво соціалізму»...

«Революційні перетворення, яких потребує країна, можуть бути здійснені лише в тому випадку, якщо чилійський народ візьме до своїх рук владу і буде дійсно і ефективним чином здійснювати її. Народні і революційні сили об'єдналися не для боротьби за просту заміну одного президента іншим і не для того, щоб на зміну одній правлячій партії прийшла друга...

Вони об'єдналися з метою здійснити докорінні перетворення, яких потребує становище в країні, на основі передачі влади старих правлячих угруповань робітникам, селянам, прогресивним середнім верствам населення міста і села. Таким чином, перемога народу відкриє шлях до найдемократичнішого за всю історію країни політичному ладу».

За програмою, нова політична конституція повинна була забезпечити масову участь народу в установах державної влади, віщим органом якої намічалося зробити народні збори.

Значні зміни передбачалися в галузі економіки. В країні планувалось створити домінуючий державний сектор. В першу чергу передбачалось націоналізувати ті основні багатства, які, як, наприклад, мідь, залізо, селітра і інші корисні копалини, перебували в руках іноземних монополій. Крім того, в сектор націоналізованих галузей повинна була увійти фінансова система, особливо приватні банки і страхові компанії, зовнішня торгівля, великі торгові підприємства і монополії, які виготовляють будівельні матеріали, а також галузі, які обслуговують економічний та суспільний розвиток країни, наприклад, виробництво і розподіл електроенергії, залізничний, повітряний і морський транспорт, засоби зв'язку, виробництво, очистка і збут нафти, металургія, цементна промисловість, хімічна, целюлозна і паперова промисловість... збут нафти, металургія, цементна промисловість, хімічна,! целюлозна і паперова промисловість...

Намічалося забезпечити зайнятість усім чилійцям при гарантованому рівні винагороди за працю, розробити політику в галузі заробітної плати, негайно створити органи, які за участі трудящих визначили б розмір платні, відповідний прожитковому мінімуму, і мінімальну заробітну плату для різних районів Чилі. Планувалося також вжити заходів для забезпечення стабільності валюти і встановлення твердих цін.

Глибокі перетворення намічалось здійснити в селі. Планами передбачалося прискорення темпів аграрної реформи за рахунок експропріації земельних володінь, що переважали за площею встановлені максимальні норми, негайний обробіток усіх занехаяних або недостатньо використовуваних земель, що належали державі, запровадження на експрорійованих землях переважно кооперативної форми власності.

Постійною турботою народного уряду, відзначалося в програмі, буде задоволення справедливих прагнень чилійського народу, підвищення його добробуту. Намічалось гарантувати медичне обслуговування всім громадянам за рахунок держави підприємців і органів соціального страхування, достатніх для того, щоб гарантувати всім дітям у Чилі, особливо дітям робітників і селян, можливість вступити до школи і продовжити навчання.

(Чернышев В. П. Заговор «мумий». -М., 1974. - С. 26-29; Кудачкии М. Ф. Чили: борьба за единство и победу левых сил. – М., 1973. - С. 184-195.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.      Прочитайте запропонований докуксент та вимзначіть хараеткр розвитку Чилі у 1960-1970-х рр..

2.      Чому уряд носив назву народного? Чи справді це так?

 

 

ДОКУМЕНТ № 5

Витяг з листа лідера профспілок Аргентини Р. Онгаро про особливості розвитку регіонів Аргентини

1969 р.

Впродовж півтора століття нашої історії порушуються усі прин­ципи людської солідарності, розбивається віра в ідеали, оспівані у гімнах та конституціях, посилюється панування Буенос-Айресе над провінціями. Армії та митниці, закони, які складені небагатьма, але від яких багато хто страждає, уряди, які, за незначним виняткам, були агентурами іноземного панування, - все було ви­користано, щоб побудувати цю пихату метрополію, яка концентрувала владу та багатство. Пояснення цьому багатству... можна знайти, побачивши порослу дикими хащами провінцію Місіонес, покинуті селища Ла-Форесталя, відчай тих, хто проживає поряд із цукроварнями Тукумана та шахтами «Тукуя», покинуті порти на річці Парана, втечу людей з Беріссо; центр достатку, що підтримується інститутом влади..., оточує вбогість, і це вже неможливо приховати, із цим не можна миритись.

(Галеано Э. Вскрытые вены Латинской Америки. - Москва, 1986. - С. 346-347)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Чому автор листа вважає столицю Аргентини своєрідною «метрополією» для окремих провінцій?

2.    Які фактори, на вашу думку, зумовили відставання в соціально-еконо­мічному розвиткові деяких внутрішніх територій Аргентини (та інших країн Латинської Америки)?

 

 

 

ДОКУМЕНТ № 6

З листа американського посла Е. Коррі

21 вересня 1970 р.

Жоден болт, жодна гайка не досягнуть берегів Чилі, якщо Альєнде[11] прийде до влади. У цьому випадку ми зробимо все від нас залежне, аби довести Чилі та чилійців до злиднів і крайніх нестатків... Ви дуже помиляєтесь, сподіваючись уник­нути жахливих злиднів у майбутньому. Усяка надія на це є для Чилі ілюзією.

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 177

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прокоментуйте текст. Висловіть своє ставлення до його змісту.

2.    Розкажіть про особливості розвитку Чилі.

 

 

ДОКУМЕНТ № 7

Президент Бразилії Фернандо Енріко Кардозо про особливості економіки Бразилії

1995 р.

Результати виборів... показали, що країна прагне економіч­ної та фінансової стабільності, зміцнення національної валю­ти, бо трудящі мають бути впевнені в тому, що результати їхніх зусиль не будуть знецінені зростанням інфляції... Звичайно, це вимагатиме цілого комплексу заходів, метою яких стане оздоровлення сфери фінансів - таке веління часу...

(Фернандо Энрико Кардозо: Сила новой Бразилии - в единении (виступление президента Бразилии) // Латинская Америка. - 1995. - № 3. - С. 38-40)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та визначте перспективи Бразилії.

2.    Чому бразильська економіка мала певні проблеми у своєму розвитку?

3.    Чи можна порівнювати особливості розвитку економіки Бразилії та України?

4.    Які причини економічних негараздів в країнах Латинської Америки та пострадянського простору?

 

 

ДОКУМЕНТ № 8

Витяг із щорічної доповіді Президента Уільямма Клінтона «Про становище країни» до Конгресу США про фінансову кризу у Мексиці

1995 р.

...Наша безпека і далі залежить від того, чи збережемо ми за собою світове лідерство у поступі до миру, свободи та демокра­тії. Ми й далі не будемо сильними у себе вдома, не забезпечивши собі міцних позицій на міжнародній арені.

Яскравий приклад цього - фінансова криза в Мексиці. Я розу­мію, що сьогодні ця фраза може прозвучати непопулярно, але нам необхідно діяти. І не заради цієї країни, а для мільйонів амери­канців, чий добробут пов'язаний з її добробутом. Якщо ми хочемо забезпечити збереження робочих місць у США, збереженню, американського експорту, захист наших кордонів, томи повинні прийняти стабілізаційну програму, яка допоможе Мексиці по­вернутися на попередній шлях.

Я повторюю - це не кредит, не допомога іноземній державі, ні витягування країни зі складної ситуації. Ми отримаємо гарантії у вигляді спільно підписаного документа із добрим додатковим забезпеченням, який застрахує нас від ризику. Цей законодавчий акт потрібен Америці.

(Президентское послание Клинтона: призыв американцев к новому соглашению)- США: Экономика, политика, идеология. - 1995. - № 5. - С. 98)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та визначте про що говорив американський президент.

2.    Якими мотивами повинні були, з точки зору Клінтона, керуватися конгресмени США, вирішуючи питання про надання кредитних гарантій Мексиці?

3.    Які фактори спричинили втрату Інституційно-революційною партією на початку 1990-х рр. фактичної монополії на владу в Мексиці?

4.    Які економічні та політичні проблеми постали перед Мексикою на сучасному етапі?

5.    Яку роль відіграє США в розвитку економіки Мексики та країн Латинської Америки загалом?

 

 

ДОКУМЕНТ № 9

З книжки «Сто великих правителів XX століття» про кубинського лідера Фіделя Рус Кастро

Фідель Кастро[12] підтримує рівень життя на острові Куба трохи вище не­стерпного. Для того щоб не піднявся бунт невдоволених, йому потрібен іно­земний капітал. Однак у царині прав людини на Кубі, усупереч обіцянкам Ф. Кастро, усе запишається, як і раніше. Утім, політичних в'язнів стає мен­ше, але це аж ніяк не пов'язано з демократичними перетвореннями.

Кубинське керівництво використовує нові методи боротьби проти ди­сидентів. Нині їх не кидають до в'язниць, боячись зіпсувати репутацію ку­бинського керівника. Уряд позбавляє опозиціонерів робочих місць, як сталося, наприклад, із членами Асоціації захисників політичних прав. Декого висилають за кордон. Лише найактивніші потрапляють за ґрати. Так, президент АДЕПО та ідеологічний лідер Кубинської партії за права людини Луїс Піте Сантос був засуджений на 8 років ув'язнення за організацію мирної демонстрації на площі Революції в Гавані. Члени АДЕПО вмовляли його емігрувати, однак Л. Сантос, який є «революціонером із дитинства», зая­вив: «Якщо хтось і повинен залишити Кубу, то це Кастро, а не я».

Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: Підручник для 11 кл. загальноосвітнього навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С. 179

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Прочитайте документ та розкажіть про те, яки прийшов до влади Ф. Кастро.

2.    Як ви вважаєте, чи мають дисиденти перспективу прийти до влади на Кубі?

3.    Чому Фідель Кастро відійшов від управління державою.

4.    Як ви вважаєте, чи є перспективи у «соціалістичної» Куби?