Юні слідопити знайшли імена невідомих загиблих
Біля Слоутського сільського Будинку культури поховано 13 радянських воїнів і 4 партизана. Це - воїни з підрозділів 283 стрілецької дивізії 13-й армії, які загинули у вересні 1941 р. під час боїв за село та вояки з підрозділів 322 стрілецької дивізії 60-ї армії, що загинули під час визволення села від німецько-фашистських загарбників 30 серпня 1943 р. Ще три партизана Харківського партизанського загону загинули в бою у Слоутському лісі 21 листопада 1941 р .
Встановити імена п’яти з них стало можливим вже в 70-80-ті роки минулого століття. Імена партизанів Олександра Івановича Глазкова, Петра Коломійця та Григорія Григоровича Кошеленка - з Харківського партизанського загону назвав 9 травня 1983 року полковник авіації у відставці, учасник бою у Слоутському лісі Михайло Григорович Воскресенський. Він став ініціатором встановлення мармурової дошки на якій було викарбовано напис: «Героям партизанам Олександру Глазкову, Петру Коломійцю, Григорію Кошеленку від авіаторів».
Також відомі імена партизана Данила Кіндратовича Нехорошкіна та сержанта Івана Марковича Чвирова, що загинули в 1943 р. І лише нещодавно юним слідопитам школи стало відомим ім’я підполковника Павла Андрійовича Парфенюка.
По інформації сайту ОБД «Меморіал» він народився в 1901 році на хуторі Северо-Островському Сокальського повіту Гродненської губернії. Добровільцем був призваний до армї був ще у травні 1919 року, служив у 46 стрілецькій дивізії проти військ Врангеля та Денікіна.
При визволенні нашого краю 42-річний підполковник Павло Андрійович служив в 3 бомбардувальному авіаційному корпусі, 301-ї БА дивізії Центрального фронту. З дня направлення полку в діючу армію 16 листопада 1941 р. командував 34-м (швидкісним) бомбардувальним Ташкентським Червонопрапорним орденів Суворова та Кутузова авіаційним полком, був нагороджений Орденом Червоного Прапора.
Під час Курської битви полк Парфенюка проводить розвідувальні бомбардувальні нальоти та бере участь в масованих ударах по ворожих штабах і військам, розквартированим в місті Локоть, і залізничної станції Брасово, бомбить Червону Слободу, Путивль, Хутір-Михайлівський, залізницю між Орлом і Брянском. Він базується на аеродромі поблизу села Ржава Фатежського району Курської області.
Згідно інформації начальника відділу кадрів 3-го бомбардувального авіаційного корпусу майора Куленко, П.А. Парфенюк, «загинув при виконанні службових обов’язків» Похований він на «церковному кладовищі села Слоут Глухівського району». Дружина Парфенюк Наталія Яківна проживала у м. Ташкент, 14 авіамістечко, корпус 26, квартира 16.
Секретним Наказом головного управління кадрів Народного комісаріату оборони СРСР № 01836 від 29 жовтня 1943 року ім’я П.А.Парфенюка разом з іншими офіцерами був виключений із списків Червоної Армії.
Старожил Холявко Тетяна Тихонівна (1930 р.н.) розповіла, що у вересні 1943 року в селі дійсно жив льотчик-офіцер. Він був середнього росту, світло-русий, круглолиций. І зараз пам’ятаю, - згадувала Тетяна Тихонівна, - його проникливий погляд коли він сидів на призьбі будинку де проживав.
Чому він потрапив у село було невідомо. Старші розповідали, що він не виконав якогось завдання. Однак жив певний час у будинку Ковалевської Марії в кінці нинішньої вулиці Трибунського.
З невідомих причин офіцер застрелився. На похорон приїздила його мати – чорнява жінка в квітчатому платті та чорному платку. Могилу копали рядові солдати. Вони ж дали і залп пам’яті із автоматів.
Старожил Іван Петрович Огієнко (1941 р.н.) в травні 2011 року, посилаючись на більш старших слоутчан, показував автору статті місце, де була могила льотчика на кладовищі по вулиці Первомайській.
У 1960 р. останки загиблих з різних місць села були перенесені у братську могилу біля Будинку культури, на якій в 1961 р. встановлена залізобетонна скульптура воїна. У 1966 р. тут була відкрита стела на честь загиблих воїнів-земляків.